В. Сосюра

Люблю України коханої небо...

***  

Люблю  України  коханої  небо,  
що  буде,  люблю,  й  що  було.  
Живи,  моє  серце,  живи  не  для  себе,  
для  себе  ж  бо  ти  й  не  жило.  

Щасливії  люди,  щасливих  багато.  
Живуть  для  живого  живі.  
Тому  я  й  повинен  про  щастя  співати,  
коли  навіть  серце  в  крові!..  

1950  

Так ніхто не кохав. Через тисячі літ...

*  *  *  

Так  ніхто  не  кохав.  Через  тисячі  літ  
лиш  приходить  подібне  кохання.  
В  день  такий  розцвітає  весна  на  землі  
І  земля  убирається  зрання…  

Дише  тихо  і  легко  в  синяву  вона,  
простягає  до  зір  свої  руки…  
В  день  такий  на  землі  розцвітає  весна  
і  тремтить  од  солодкої  муки…  

В'яне  серце  моє  од  щасливих  очей,  
що  горять  в  тумані  наді  мною…  
Розливається  кров  і  по  жилах  тече,  
ніби  пахне  вона  лободою…  

Гей,  ви,  зорі  ясні!..  Тихий  місяцю  мій!..  
Де  ви  бачили  більше  кохання?..  
Я  для  неї  зірву  Оріон  золотий,  
я  —  поет  робітничої  рані…  

Так  ніхто  не  кохав.  Через  тисячі  літ  
лиш  приходить  подібне  кохання.  
В  день  такий  розцвітає  весна  на  землі  
І  земля  убирається  зрання…  

Дише  тихо  і  легко  в  синяву  вона,  
простягає  до  зір  свої  руки…  
В  день  такий  на  землі  розцвітає  весна  
і  тремтить  од  солодкої  муки…  

1922